Головна

Шановні хіміки!

Я, Толмачова Лілія Євгеніївна, запрошую Вас до свого блогу і сподіваюсь, що він Вам стане корисним.

Особливості безпеки проведення робіт у кабінеті хімії

Основні вимоги безпеки в кабінеті хімії

Основні роботи в кабінеті хімії можна класифікувати на такі групи:



• демонстраційні досліди, що проводить учитель;

• лабораторні (фронтальні) досліди, що виконуються учнями;

• практичні роботи, що виконуються учнями фронтально для перевірки засвоєння навчального матеріалу;

• практичні роботи, що виконуються учнями індивідуально на вчительському столі;

• практичні роботи, що виконуються учнями індивідуально під час екзаменів;

• досліди і практичні роботи, що виконуються учнями на заняттях хімічного гуртка;

• досліди і роботи, що проводить учитель на позакласних заходах з метою для популяризації хімічних знань тощо;

• роботи, що проводить лаборант під час підготовки дослідів.

Лабораторні досліди виконують учні з метою одержання нових знань та набуття навичок. Вони повторюють дії вчителя, який демонструє, як правильно треба виконувати роботу. При цьому всі реактиви мають використовуватися з того лабораторного посуду, з якого їх одержують учні. При цьому не дозволяється допускати учнів до місця зберігання хімічних реактивів.

Лабораторні досліди та практичні роботи в кабінеті хімії проводяться учнями фронтально, тобто одночасно усім класом, що значно утруднює контроль за виконанням правил безпеки.

Демонстраційні досліди проводяться вчителем, який має спеціальну підготовку і знає, яка небезпека існує при цьому. На відміну від нього, лабораторні і практичні роботи виконують учні, які не завжди уявляють небезпеку, що загрожує їм під час проведення досліду. Тому вчитель і лаборант повинні особливо уважно стежити за поведінкою кожного учня під час виконання таких робіт.

Основні фактори, що визначають безпеку проведення лабораторних дослідів і практичних робіт:

• правильна підготовка і організація роботи;

• дисциплінованість і відповідна підготовка (інструктаж) учнів;

• строгий контроль і висока відповідальність з боку вчителя.

Для правильної організації лабораторних дослідів і практичних робіт з хімії необхідно раціонально розмістити учнів і закріпити їх за робочими місцями і за набором основного лабораторного обладнання. На кожному лабораторному столі має бути номер (прикріплений до столу або написаний фарбою, що не змивається). Такі ж номери меншого розміру наносять на основні предмети обладнання, що призначені до цього столу.

Для кожної практичної роботи і лабораторного досліду вчитель має заготовити картки з назвою роботи і переліком обладнання, що розміщується на учнівському столі: основне обладнання (ваги, штатив тощо); хімічний посуд; реактиви (для кислот вказується концентрація); допоміжне лабораторне приладдя (тигельні щипці, затискачі, піпетки тощо); допоміжні матеріали (фільтри) та інше. Наявність такої картки допоможе забезпечити роботу всім необхідним.

Для зручності всі небезпечні роботи в кабінеті хімії можна поділити на такі групи:

1) опіконебезпечні, що пов’язані з можливістю отримати хімічний, термічний або комбінований опік різного ступеню;

2) вибухонебезпечні, здатні спричинити вибух, травмувати присутніх і призвести до займання горючих речовин, предметів;

3) пожежонебезпечні, що можуть призвести до спалаху легкозаймистих речовин і використання протипожежних засобів;

4) досліди і роботи, пов’язані з одержанням або використанням шкідливих газів і речовин, що отруюють повітря або викликають отруєння при випадковому потраплянні в шлунок;

5) роботи, пов’язані з можливістю поранення рук уламками скла або ріжучим інструментом;

6) роботи і досліди, пов’язані з використанням електричного струму і небезпекою електротравмування.

До демонстраційних дослідів і фронтальних робіт з шкідливими речовинами можна віднести:

1. Спалювання сірки.

2. Спалювання фосфору, отримання ортофосфатної кислоти.

3. Розчинення каучуку і гуми в органічних розчинниках.

4. Розклад каучуку при нагріванні та дослідження продуктів розкладу.

5. Досліди з фенолом.

6. Досліди з аніліном.

При роботі з хімреактивами слід наливати рідкі хімреактиви за допомогою піпеток з різними пастками, тверді реактиви із склянок набирати спеціальними ложечками, шпателями.

Якщо при виконанні роботи вчитель або лаборант помітили порушення правил безпеки учнем, учитель повинен зупинити учня і, вказавши на помилку, показати, як правильно працювати.

Рекомендації щодо знищення
відпрацьованих реактивів
Для видалення сміття, битого посуду і відходів хімічних речовин в кабінеті хімії слід мати три посудини:

• емальоване або керамічне відро з кришкою — для хімічних відходів;

• пластмасове відро для сміття зі вставним відром і педальним важелем (типу сміттєвого відра) – для паперових відходів і дрібного сміття, на відрі слід прикріпити напис: «Бите скло не кидати»;

• металеве відро або металеву коробку без кришки з написом «Для битого скла».

Не дозволяється для збору сміття використовувати картонну тару або фанерні ящики, тому що це пожежонебезпечно.

Звичайні відходи хімічного кабінету (слабкі розчини кислот тощо) рекомендується нейтралізувати і після розбавляння водою виливати в каналізацію. Нерозчинні осади і отруйні речовини слід викидати в спеціальну вигрібну яму з кришкою, що влаштовується у віддаленому кінці шкільного двору.

Рекомендації щодо знищення відходів
металічного натрію
Залишки (обрізки) натрію необхідно знищувати в той самий день, коли вони одержані. Для цього обрізки натрію будь-яких розмірів загальною масою до 200 г розміщують в круглодонній колбі і заливають бензином так, щоб шар над верхнім шматочком металу був не менший, ніж 0,05 м. Колбу закріплюють на штативі і забезпечують зворотним водяним холодильником. Всередину колби через холодильник подають холодну воду. Об’єм разової порції становить близько 5 мл. Наступну порцію додають тоді, коли повністю прореагує попередня. Роль бензину і зворотного холодильника полягає в тому, щоб не припустити нагрівання рідини вище кімнатної температури. Колбу можна додатково охолоджувати ззовні за допомогою водяної бані.

Добавляння води припиняють тоді, коли розчиняться останні шматочки металу. Одержаний водний розчин натрій гідроксиду відокремлюють на розподільній воронці і використовують для будь-яких потреб.

Не дозволяється зливати у відро для відходів несумісні речовини, наприклад, гідроген пероксид, перхлоратну кислоту (концентровану) та інші окисники не можна зберігати разом з відновниками — вугіллям, сіркою, крохмалем тощо; металічний натрій і фосфор не можна зберігати разом з бромом і йодом.

Тверді відходи, які накопичуються в кабінеті хімії, необхідно збирати в окрему тару і ліквідувати в місцях, узгоджених з органами санітарного і пожежного нагляду.

Рекомендації щодо знищення реактивів,

що не мають етикеток

Якщо хімічні реактиви не мають етикеток, їх необхідно випробувати:

1) розчини на наявність високотоксичних іонів Ва2+ і РЬ2+ добавлянням розчину, що містить сульфат-іони. Якщо випадає осад, додавати розчин, що містить сульфат-іони, до припинення випадання осаду. Осад промити декантацією і знищити з твердими відходами, рідину злити в каналізацію.

Якщо при добавлянні розчину, що містить сульфат-іони, осад не випадає, злити розчин в посуд для зберігання відпрацьованих розчинів.

2) пробу твердого реактиву на кінчику ножа розчинити у воді і випробувати на наявність іонів Ва2+ і РЬ2+ (див. п.1). Якщо реактив не дає реакції на ці іони і добре розчиняється у воді, перевести його повністю у розчин і злити у посуд для відпрацьованих розчинів.

Якщо реактив у воді практично не розчиняється, його можна знищити разом з твердими відходами. Малорозчинні у воді реактиви обробляють надлишком теплої води, переводять у розчин і зливають його у каналізацію. 3) рідини органічного походження мають характерний запах (на відміну від водних розчинів солей, кислот або лугів). Їх зливають у посуд для зберігання легкозаймистих рідин і знищують у місцях, які погоджені з органами санітарного та пожежного нагляду.

Про інструктивно-методичні матеріали «Безпечне проведення занять у кабінетах природничо-математичного напряму загальноосвітніх навчальних закладів» (Лист Мінмолодьспорт від 01.02. 2012 року, № 1/9-72)

Розв'язування задач на надлишок реагентів.

Розв'язування задач на надлишок реагентів.

I варіант

Визначте, яку масу сульфатної кислоти можна одержати з 36 г сульфур (VI) оксиду і 9 г води. Яка речовина буде в надлишку? У недостатності?

ІI варіант

Визначте масу осаду, що утвориться при взаємодії 52 г сульфатної кислоти і 108 г барій хлориду. Яка речовина буде в надлишку? У недостатності?

ІІI      варіант

Визначте масу солі, що утвориться при взаємодії 20 г сульфатної кислоти і 20 г натрій гідроксиду. Яка речовина буде в надлишку? У недостатності?

ІV варіант

 Визначте масу води, що утвориться при взаємодії 14 г сульфатної кислоти і 12 г купрум (II) гідроксиду. Яка речовина буде в надлишку? Унедостатності?

V  варіант

Визначте, яку масу сульфатної кислоти можна одержати з 5,6 л (н.у.) сульфур (VI) оксиду і 20 г води. Яка речовина буде в надлишку? У недостатності?

VI варіант

Визначте об'єм газу (н. у.), що виділиться при взаємодії 112 г натрій карбонату і 98 г сульфатної кислоти. Яка речовина буде в надлишку? У недостатності?

VIІ  варіант

Який об'єм сульфур (IV) оксиду (н.у.) утвориться при взаємодії 8 г сірки і 64 г кисню? Яка речовина буде в надлишку? У недостатності?

VIІІ варіант

У реакцію вступає 24 г сульфур (IV) оксиду і 18 г кисню. Яка масса сульфур (VI) оксиду утвориться при цьому? Яка речовина буде в надлишку? У недостатності?

ІХ варіант

Визначте масу води, що утвориться при взаємодії 14 г сульфатної кислоти і 12 г купрум (ІІ) гідроксиду. Яка речовина буде в надлишку? У недостатності?

Х варіант

Визначте масу солі, що утвориться при взаємодії 20 г сульфатної кислоти і 20 г натрій гідроксиду. Яка речовина буде в надлишку? У недостатності?

ХI варіант

Визначте масу осаду, що утвориться при взаємодії 52 г сульфатної кислоти і 108 г барій хлориду. Яка речовина буде в надлишку? У недостатності? Знайдіть масу новоутвореної солі.

ХІI варіант

 Визначте, яку масу сульфітної кислоти можна одержати з 5,6 л (н. у.) сульфур діоксиду і 20 г води. Яка речовина буде в надлишку? У недостатності?

      

ХІІI варіант

У реакцію вступає 24 г сульфур (IV) оксиду і 18 г кисню. Яка маса cульфур (VI) оксиду утвориться при цьому? Яка речовина буде в надлишку? У недостатності?

ХІV варіант

Визначте масу води, що утвориться при взаємодії 14 г сульфатної кислоти і 12 г купрум (ІІ) гідроксиду. Яка речовина буде в надлишку? У недостатності?

ХV варіант

Визначте об'єм газу (н. у.), що виділиться при взаємодії 112 г натрій карбонату і 98 г сульфатної кислоти. Яка речовина буде в над­лишку? У недостатності?

Окисно-відновні реакції

         Розставте коефіцієнти методом електронного балансу в схемах хімічних реакцій:

MnS + HNO₃ (конц.) → MnSO₄ + NO₂ + H₂O

FeCl₃ + H₂S →  FeCl₂ + S + H₂O

         Розставте коефіцієнти методом електронного балансу в схемах хімічних реакцій:

NH₃ + SO₂ → N₂ + S + H₂O

PCl₅ →  PCl₃ + Cl₂

         Розставте коефіцієнти методом електронного балансу в схемах хімічних реакцій:

HNO₂ →  HNO₃ + NO + H₂O

NH₃ + O₂ → N₂ + H₂O

         Розставте коефіцієнти методом електронного балансу в схемах хімічних реакцій:

     Al + V₂O₅ → Al₂O₃ + V

NaClO →  NaClO₃ + NaCl

Жуйка: шкода чи користь?

  Історія виникнення жувальної гумки

З дуже давніх часів відома пристрасть людства до процесу жування. Це підтверджують археологічні знахідки, що відвернуть за часів кам'яного століття. У Північній Європі знайдені шматки доісторичної смоли з відбитками людських зубів. Їх датують VII-II тисячоліттями до нашої ери. Люди епохи неоліту жували смолу берези, певно для боротьби з інфекціями порожнини рота. Протягом століть греки жували мастикову смолу, яку отримували з кори мастичного дерева - кущової рослини, що виростає в основному в Греції і Туреччині. Від індіанців Нової Англії американські колоністи навчилися жувати резиноподібну смолу, що утворюється на ялинових деревах при зрізанні з них кори. Білі поселенці перейняли у аборигенів цю звичку, але вдосконалили жувальну гумку, змішавши смолу хвойних дерев з бджолиним воском. Шматки ялинової смоли продавалися в східних Сполучених штатах з початку 1800-х років, що стало першою комерційною різновидом жувальної гумки в цій країні. Близько 1850-х набув поширення підсолоджений віск, і надалі він значно перевершив ялинову смолу по популярності.

 Сучасний різновид жувальної гумки вперше з'явилася в кінці 1860-х років, коли в Сполучені штати був завезений чикл. Чикл виробляється з молочного соку (латексу) дерева саподілла, що виростає в тропічних дощових лісах Центральної Америки. Удосконалення методів виробництва даного продукту призвело до появи на світ нового виду промисловості.[2]

У Європі з XVI ст. жували тютюн. Від нього жовтіли зуби, тож пізніше його намагалися замінити бджолиним воском і парафіном.

Українці жували фруктовий клей — вишневий, абрикосовий, сливовий. Жували й білу невагому серцевину соняшника. Це було швидше як перекус. Віск і вощину не жували, бо були дорогі й використовувалися на другу переробку. Соснову смолу й прополіс знахарки давали жувати при запаленні горла. [3]

Після Другої світової війни з подачі американців мода на жувальну гумку охопила весь світ. У Росії вона випускається з 1970-х років.

В часи колишнього Радянського Союзу справжньої гумки було просто не дістати. Вона не входила в число "дозволених" пороків, гумка символізувала американський спосіб життя, і тому шлях на радянський ринок їй був замовлений.

Спробувати жуйку означало скуштувати "закордонне життя". Яким щасливчиком здавався в очах дітей володар цієї імпортної жуйки! За такою дитиною завжди ходила зграйка шанувальників, його гумку жували утрьох, учотирьох, а то й усім класом. Цю гумку жували багато раз, а потім ховали. На наступний день, висохлу, жували знову. Ті, хто не мали можливості жувати справжню гумку, жували все, що на неї було хоч крапельку схоже. Жували пластилін, вишневу смолу упереміж із зубною пастою, садовий вар, а деякі сміливці-навіть леза "Нева". В одному з московських дворів стояв куб гудрону, метр на метр. Діти відкушували від нього по шматочку і через пару років з'їли його остаточно.

  Дивно, як швидко скінчився вік і як багато в ньому встигло відбутися! Як багато швидкоплинних захоплень людства встигло народитися і піти в небуття. Нюхальний тютюн і хула-хуп, кубик Рубіка і банджи-дамп, п'ятнашки та російська рулетка - все промайнуло, залишивши лише ностальгічні спогади. І тільки стара добра жувальна гумка досі не втратила до себе інтерес непостійного і легковажного споживача.[6]

 Жуйка і здоров’я  людини

  Розвиток гігієнічного спрямування в нашій країні йде в основному шляхом розробки нових ефективних засобів гігієни порожнини рота: зубних щіток та паст, ополіскувачів та еліксирів, жувальних гумок. З екранів телевізорів на нас обрушується потужний потік рекламних роликів закликають доглядати за порожниною рота за допомогою все більш сучасних і більш ефективних засобів гігієни. При цьому при епідеміологічних обстеженнях населення визначається дуже низький рівень гігієни порожнини рота. В питаннях стоматологічного здоров'я у юнаків, які були опитані, виявлено що 52,3% з 300 анкетованих пацієнтів отримують знання через засоби масової інформації (телебачення, газети, журнали). При виборі зубної пасти 86% орієнтуються на рекламу і тільки 10% консультуються зі стоматологом.

І так, про жуйки. Ми не "за" і не "проти" неї. Ми за об'єктивність.

Їжа серйозна, гумка - іронічна. Їжа з'їдається раз і назавжди - безповоротно, як витрачається енергія в теплових машинах. Гумка ж - це гра в їжу, образ вічного їжі. Ми жуємо жуйку рівно стільки, скільки хочеться, випльовуємо тільки тому, що набридло. Беремо нову не тому, що скінчилася колишня, і не тому, що вона стала старою, а тому, що завжди є ще більш нова. Адже нове завжди краще двох старих.

 Несерйозність жувальної гумки виявилася запорукою її свободи. Вільна річ, як і вільна особистість, вільна насамперед у своїй функції. Здавалося б, все просто: жувальна гумка - щоб жувати. Але не тільки. З часом їй знайшлося і безліч інших застосувань.

 По-перше, виробники здогадалися, що, збагачена гвоздиковим або м'ятним ароматом, гумка може освіжити дихання. В житті бувають ситуації, коли приємний запах з рота людини аж ніяк не буде зайвим для нього. Та й для оточуючих теж. Ну справді, не носити ж постійно з собою зубну щітку і пасту в кишені або сумочці! А якщо у вас через декілька хвилин повинна відбутися ділова зустріч або побачення -- хай і не ділове, але для вас вельми важливе? І те, й інше однаково відповідально, а неприємний запах з рота здатний відштовхнути від вас людину, зруйнувавши всі плани щодо неї. У таких випадках жуйка часто виручає.

По-друге, з'ясувалося, що жування сприяє розвитку жувального апарату. Деякі боксери, увірувавши в необмежені можливості жуйки як спортивного тренажера, включали в свої тренування пережовування великої кількості гуми. Вони вважали, що це допоможе тримати під час бою потужні удари в щелепу. Позитивна дія жувальної гумки - тренування жувальної мускулатури і хороше очищення порожнини рота. У процесі жування відбувається стимуляція кровообігу в яснах.

По-третє, в результаті проведених досліджень виявилося, що жувальна гумка без цукру за рахунок стимуляції слиновиділення може використовуватися як засіб гігієни порожнини рота і сприяє зниженню ризику виникнення карієсу «очищаючи порожнину рота». Під "очищенням" найчастіше мають на увазі механічне видалення м'якого зубного нальоту і дрібних часток їжі, що залишилися на зубах після її прийому. Механізм очищення передбачається такий: в процесі жування жуйка, ковзаючи по поверхні зубів, пере, наче ганчірка, наліт і частки їжі, які, прилипнув до неї, потім разом з жуйкою видаляються з порожнини рота.

Але одночасно з прийомом їжі починає посилюватися вироблення слини, яка бере участь у травленні, і поступово середовище в порожнині рота стає лужним. Після такої зміни рН мікроорганізми починають активно гинути. Загроза виникнення карієсу зменшується. Але для підтримки такої рівновага потрібно постійно виробляти досить слини. Це і здійснює жувальна гумка

Слина не тільки допомагає у відновленні рівноваги, але і виконує функцію очищення зубів. Слина омиває зуби, тим самим, звільняючи їх від залишків їжі. Повне вимивання залишків їжі в нормі повинне відбуватися протягом години. При порушенні складу та властивостей слинної рідини, або зниженні її кількості, ризик виникнення карієсу збільшується, а слина втрачає свої захисні властивості. Тому, для правильної роботи слинні залози вимагають додаткової стимуляції у виробленні слини.

Додаткової стимуляцією може бути кілька факторів, на які в тій чи іншій мірі може вплинути жуйка. До таких факторів належать усілякі смакові добавки, наприклад, фруктові екстракти і м'ята. Присутність в жувальних гумках смакових добавок стимулюють інтерес дитини, і дитина від вживання жувальної гумки отримує тільки позитивні емоції. Багато жувальні гумки за смаковими якостями нагадують зубні пасти. У дитини після вживання жувальної гумки залишаються приємні враження, і малюк з великим задоволенням починає ставитися до гігієни порожнини рота.

 По-четверте, жувальна гумка використовується як терапевтичний засіб при недоліку слиновиділення - ксеростомії різного походження. Жуйка надає нам послугу, оскільки сприяє виділенню шлункового соку, а також покращує травлення.

По-п'яте, було науково доведено, що жування гумки допомагає зняти стрес. У зв'язку з цим інтенданти американської армії почали включати жувальну гумку в щоденний солдатський пайок. І, напевно, не випадково споживання жуйки серед військових під час Другої Світової війни виявилося в шість разів вище, ніж у мирний час. У солдатській кишені обов'язково лежала упаковка Orbit.

 Гумку жують під час польоту на літаку - щоб не закладало вуха, в автобусі - щоб не заколисували. Лікувальні жуйки допомагають кинути курити, лікують від кишкових захворювань і карієсу.

За допомогою шматочка жуйки можна зробити екстрений ремонт черевика, що лопнув під час дощу, очистити насічку напилка, зібрати дрібні осколки скла. Можна приклеїти на двері записочку. Хімік фірми ЗМ Артур Фрай, взявши за основу цей принцип, в 1974 році придумав знамениті "жовті листи" - post-it.

В останні роки широке застосування знайшли жувальні гумки, до складу яких входять цукрозамінники, фториди та інші речовини, які надають противокариозное дію. Використання таких засобів не тільки безпечно для органів порожнини рота, але і корисно в зв'язку з профілактичною дією зазначених добавок. [5]

Що ж відбувається з нашим організмом, коли ми зловживаємо жувальною гумкою?

1. Якщо використовувати жувальну гумку на голодний шлунок, то посилене виділення шлункового соку приведе до розвитку гастриту або й гірше - до виразкової хвороби шлунку і 12-персної кишки.

2. Тривале жування призводить до посилення тонусу жувальних м’язів. Це небезпечно розвитком бруксизму (нічне або денне скреготіння зубами). Крім того, при постійному жуванні збільшується навантаження на зуби, яке викликає їх зношування.

3. Жування за кермом, на роботі і на уроках відволікає. Звідси погіршення уваги і пам’яті, неможливість зосередитися. Деякі психологи відзначають, що у дітей, які постійно жують жуйки, в порівнянні з однолітками значно нижчий рівень інтелекту. Пояснюється це тим, що гумка не дає можливості зосередитися, притупляє увагу, знижує пам’ять і послаблює процес мислення.

4. Не можна жувати жуйку дітям до трьох років. Батьки не повинні давати гумку дітям до тих пір, поки вони не зрозуміють, що ковтати жуйку не можна у жодному випадку.

Дітям можна купувати тільки білу жуйку (без фарбників) і жувати її не більше 3-4 разів на день, причому тільки після їжі і не довше 10 хвилин. Крім того, жувальні гумки заборонені у дітей із захворюваннями шлунка, кишечника, печінки і підшлункової залози, у малюків з порушеннями обміну речовин і харчовою алергією слід акуратно вибирати жувальні гумки з ароматами.

                     Психологи і неврологи стверджують, що якщо дитина і її рот постійно зайняті процесом жування жувальної гумки, дитина зазвичай погано розмовляє і вимовляє слова, складно розрізнити, що вона хоче сказати.

5. Купувати треба жуйку тільки відомих виробників, оскільки при її виробництві в деяких країнах використовується бутадієнстірольний каучук, що має багато негативних побічних ефектів.

6. Жувальна гумка без цукру робить позитивний вплив на органи і тканини жувального апарату і шлунково-кишковий тракт, але:

- її потрібно застосовувати тільки строго після прийому їжі, у жодному випадку не натщесерце;

- час жування не повинен перевищувати 10-15 хвилин, триваліше жування порушує роботу шлунково-кишкового тракту;

- жування в громадських місцях непривабливе і негігієнічне;

- жування за кермом здатне спровокувати аварію.

7. А тепер ще один цікавий момент, який стає проблемою в усьому цивілізованому світі, і вже точно у великих містах: як очистити від жуйки поверхні, взуття, одяг, а то і волосся - адже вона туди потрапляє, і досить часто, хоча і призначена зовсім для інших цілей. Варіантів тут вже досить багато, так як люди швидко вчаться боротися з труднощами, які самі ж і створюють.

І ще: що б не казали виробники і торговці жувальними гумками, жодна, навіть найбільш “лікувальна”, жуйка не може замінити зубної щітки. [3]

Правила вживання

Існують і певні правила жування жувальної гумки. Вживати її можуть тільки діти старше трьох років, раніше застосовувати жувальну гумку не рекомендується - діти можуть проковтнути її або з необережності вона може потрапити в дихальні шляхи.

Вживається гумка тільки після їжі, якщо немає можливості почистити зуби, під рукою немає щітки і зубної пасти. Жувати її можна не більше 10-15 хвилин, після цього жувальна гумка повинна бути викинута в сміттєвий контейнер. Неприпустимо надування міхурів і виймання жуйки з рота руками, це сприяє розвитку інфекцій порожнини рота. [4]

Склад жувальної гумки

Головна родзинка жувальної гумки — її гумова основа. Спочатку передбачалося, що складатиметься така основа повинна з соку каучуконосних дерев, який в процесі обробки кислотою або при випаровуванні стає м'якою і пружною масою. Але подумайте, чи може бути на землі стільки дерев, щоб задовольнити масове виробництво? Виробники знайшли вихід з дефіциту соку каучуконосних дерев і стали замінювати його синтетичної основою.

Існують дитячі жувальні гумки, і їх призначення, здавалося б, має знизити ризик негативного впливу на організм. Але дані Випробувального центру полімерного взуття, медичних і латексних виробів Росії показали, що саме дитячі сорти жуйок найбільш небезпечні. «Шкідливість» гумки можна визначити навіть на смак — вона більш жорстка, швидше втрачає смак і незабаром починає віддавати гіркотою. Такі властивості гумці надає бутадієнстирольний каучук, що становить її гумову основу. Як правило, цей компонент використовують виробники країн «третього світу», але буває, що і розвинені держави економлять з його допомогою. Деякі країни заборонили використання бутадієнстирольного каучуку, так як при дослідженнях було встановлено, що стирол, який виділяється ним, викликає подразнення слизових оболонок, провокує головний біль і негативно впливає на нервову систему.

Найбільш популярним смаком жувальної гумки вважається, звичайно ж, ментол. Найінтенсивнішим ментоловим або охолоджуючим смаком володіє ментол, який становить 80% ефірного масла м'яти перцевої. Але сучасні технології розробили і синтетичний ментол, часто використовуваний у виробництві. Хоча сьогодні існують дані досліджень, які мають надію, що все ж переважну частину ментолу отримують саме з олії м'яти перцевої.

У сучасних жуйках використовується безліч фруктових ароматизаторів, основні компоненти яких впізнаються і вже відомі. Але споживач вимагає смак, запах і колір повністю ідентичний натуральному або навіть перевищує його. З цією метою багато жуйок доводиться підфарбовувати. Погодьтеся, не може жуйка сіро-білого кольору пахнути полуницею. Усі барвники для гумки повинні бути офіційно дозволені Міжнародним стандартом якості та входити в список перевірених і нешкідливих речовин. Список такий існує, крім того, він постійно доповнюється і перевіряється, з нього можуть виключатися ті компоненти, що показали себе негативно. Так сталося з моноазонафталеном, нафталіновим червоним барвником, відомим під кодом Е-123. Виявляється, його вивели з ужитку через виявлення його мутагенної активності. [2]

Складу жувальної гумки Orbit:

§ сорбіт E420, мальтіт E965, гумова основа, загусник E414, стабілізатор E422, натуральні, ідентичні натуральним і штучні ароматизатори, маніт E421, емульгатор соєвий лецитин, барвник E171, підсолоджувачі аспартам E951, ацесульфам-К E950, гідрокарбонат натрію E500, глазур E903, антиоксидант E320.

Складу жувальної гумки Dirol:

§ ізомальт, сорбіт, маніт, ксиліт, мальтітний сироп, аспартам, ацесульфам-К, гумова основа, карбонат кальцію 4%, ароматизатори натуральні: м'ята, ментол, ідентичний натуральному ванілін, штучний освіжаючий, загусник E414, стабілізатор E422, гідрогенізована ріпакова олія, емульгатор E322, барвник E171, глазірователь E903, антиоксидант E321, текстуратори E341. [6]

Розшифровка

 1. Sorbitol (Сорбіт (Е 420)) - міститься в яблуках, абрикосах та інших плодах, але найбільше його в горобині. Звичайний цукор солодший його в 3 рази.

Цей природний підсолоджувач представляє собою багатоатомних спирт з приємним солодким смаком. Оскільки він не вуглевод, то може використовуватися в діабетичному харчуванні без усякого побоювання.

Також його додають в соки і прохолодні напої, як консервант. Не так давно сорбіт «пішов на підвищення»: «Науковий комітет експертів з харчових добавок Європейського співтовариства», отримавши ступінь харчового продукту. Це означає, що його застосування всіляко заохочується і вітається.

Плюси - гарне жовчогінний засіб. Останні дослідження показують, що він допомагає організму знижувати витрата вітамінів В1, В6 і біотину, а також, сприяє поліпшенню мікрофлори кишечнику, що синтезує дані вітаміни.

А оскільки, цей солодкий спирт здатний втягувати вологу з повітря, їжа, на його основі, довго залишається свіжою.

Мінуси - він на 53% калорійніше цукру, тому, тим, хто сидить на дієті, він не підходить. У великих кількостях може викликати побічні ефекти: здуття живота, нудоту, розлад шлунка.

Безпечна доза - не більше 30-40 г на добу.

2. Manitol (Маніт (Е421)) - міститься в морських водоростях, грибах. Застосовується, в якості сировини, при виробництві поверхнево-активних речовин, а також, як компонент, при виробництві косметичних засобів.

3. Xilitol (ксиліт (Е 967)) - його отримують з кочерижек кукурудзи та лушпиння бавовняних насіння. Енергетична цінність і насолода майже такі ж, як у звичайного цукру, але, на відміну від останнього, ксиліт покращує стан зубів, а тому, входить до складу деяких зубних паст і жувальних гумок.

Плюси - запобігає розвитку карієсу, а також, підвищує секрецію шлункового соку і має жовчогінну дію. Ксиліт повільно проникає в тканини і, при цьому, не впливає на рівень цукру в крові.

Мінуси - у великих дозах ця речовина перетворюється на проносне.

Безпечна доза - не більше 40-50 г на добу.

4. Goma base - жувальна основа, яка складається з соку дерева саподілла, що виростає в центральній Америці або зі смоли деяких хвойних дерев. В останньому випадку, смолу спеціально обробляють, щоб вона ставала м'якою.

5. Antioxidante Е321 - бутилокситолуол (ді (трет-бутил) гідрокситолуол), E320 - бутілоксіанізол (ді (трет-бутил) гідроксіанізол)  - антиоксиданти, використовуються в харчовій галузі промисловості для уповільнення окислення топлених жирів тварин, солоного шпика, жувальної гумки.

Можуть надавати токсичну дію на організм людини, у зв'язку з чим, необхідно їх гігієнічне нормування

6. Estabilizante E 422 - модифікований крохмаль. Покращувач консистенції.

7. Aromas (ароматизатори) – натуральні і ідентичні їм. Не завжди нешкідливі, адже часто отримані хімічним шляхом(синтезом).

8. Emulgente E322 (лецитин) - це група складних ліпідів, що входять до складу клітинних мембран. Вони широко використовуються, при виготовленні шоколаду, шоколадних цукерок, жувальної гумки, маргарину.

Емульгатори сприяють створенню однорідної консистенції харчових продуктів, як рідких (перешкоджають осадженню зважених часток), так і твердих (які, у процесі виготовлення, перебували в рідкому стані).

9. Acesulfamo K (ацесульфам калію (Е 950, він же Sweet One)) - в 200 разів солодший сахарози. Так само, як сахарин, цикламат і аспартам, організмом не засвоюється і швидко виводиться. В безалкогольних напоях, особливо за кордоном, широко застосовується суміш ацесульфаму калію з аспартамом.

Плюси - довго зберігається, не викликає алергічних реакцій і не калорійний.

Мінуси - містять задану метиловий ефір, який погіршує роботу серцево-судинної системи, і аспарогеновую кислоту - вона надає збудливу дію на нервову систему і може, з часом, викликати звикання.

Ацесульфам погано розчиняється. Продукти з цим підсолоджувачів не рекомендується вживати дітям, вагітним і годуючим жінкам.

Безпечна доза - не більше 1 г на добу.

10. Aspartamo (аспартам) - цукрозамінник для хворих діабетом, що складається з двох амінокислот (дипептид) - аспарагіну і феніланіну. Рекомендується також особам, контролюючим свою вагу.

Аспартам (E-951) - не просто генетично модифіковане речовина, а генетично створений хімічний препарат, поширюваний і використовуваний на ринку, як харчова добавка.

Випускається під різними торговими марками (наприклад, Equal, Spoonful), аспартам оголошений альтернативою цукру, що дозволяє не набирати вагу і не є канцерогеном, як використовуваний раніше штучний підсолоджувач - сахарин.

Якщо продукт містить аспартам, то на упаковці є попередження FDA: «PHENYLKETONURICS: Contains phenilalanine (містить фенілаланін)» або «Не вживати хворим на фенілкетонурію, вродженим порушенням обміну фенілаланіну в організмі, що призводить до розумової відсталості. [Додаток 4]

При вагітності, аспартам може впливати безпосередньо на плід, навіть при вживанні в дуже малих дозах.

Також аспартам може провокувати наступні проблеми зі здоров'ям:

пухлина мозку, множинний склероз, епілепсію, базедова хвороба, хронічну втому, хвороби Паркінсона та Альцгеймера, діабет, розумову відсталість, туберкульоз, він може викликати навіть смертельний результат.

11. Estabilizante: E 472a - ефіри гліцерину, оцтової та жирних кислот. Емульгатор.

12. Барвники. Якщо ви зустрінете на упаковці Е171, знайте - це так звані титанові білила. Перш в Росії в харчових продуктах вони були заборонені, однак тепер заборона не діє (гроші вирішують багато чого). Цей барвник викликає захворювання печінки і нирок.

13. E903 - віск карнаубський. Видобувається з виду пальм, що ростуть в Африці. [1]

Склад жувальних гумок різних фірм - приблизно, однаковий.

ВИСНОВКИ

Загалом, звичка жувати гумку має і хороші, і погані сторони. На 7 плюсів жування лікарі називають 8 мінусів. Згадаю лише кілька. По-перше, безперервне жування виснажує шлунок і травну систему, не даючи їм перепочити. По-друге, жування натщесерце стимулює виділення травного соку, що роз'їдає слизові оболонки, що може призвести до гастриту і виразки. По-третє, особливо пружні жуйки можуть зруйнувати коронки, мости, висмикнути пломби. Всілякі хімічні добавки та барвники можуть викликати алергію, запалення, подразнення, біль у животі. В "Dirol" міститься барвник Е171, який може викликати захворювання печінки та нирок, в "Стіморол" - Е131, барвник, що сприяє утворенню ракових клітин. І це лише частина зі списку "Мінздрав попереджає!".

 Про те, як треба

 Перед їжею можна пожувати не більше п'яти хвилин. Слинні залози, моментально відреагувавши, передають через мозок сигнал в шлунок "Приготуватися до прийому їжі", і шлунок починає вироблення соку.

 Після їжі гумку можна жувати не більше 15 хвилин. Зазвичай цього буває достатньо, щоб попередити утворення зубного нальоту і відновити кислотно-лужний баланс.

 Підіб'ємо підсумки. Жуйка на сьогоднішній день.

Користь: освіжає дихання, виявляє деякий очищає ефект на порожнину рота в перші 10-15 хвилин жування після їжі.

Шкода: погано впливає на шлунок, швидко стає з очищувача забруднювачем, може викликати психологічну залежність при частому вживанні, може містити консерванти та барвники, які шкідливі, та й зовнішній вигляд індивіда, що постійно жує, зрештою почне дратувати.

Тому жуйку купуємо, із задоволенням жуємо виключно після їжі нетривалий час і викидаємо. Звичайною пачки повинно вистачати на 3-4 дні, щоб не зловживати.

А дітей краще до жуйку не привчати, нехай жують овочі та фрукти.

Загалом, дорогі друзі, не забувайте: жувальна гумка - це засіб індивідуальної гігієни, а не декоративні елементи дизайну.

І всього вам найкращого без жуйки, сигарет і спиртного!

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.      http:// 1-sovetnik.com

2.      http:// centrmed.com

3.      http:// oris.if.ua

4.      http://lifer.com.ua

5.      http://moikompas.ru

6.      http://pravdavisor.ru

7.      http://ywoman.ru

8.      Бусев А.И., Ефимов И.П. Определения, понятия, термины в химии: Пособие для учащихся. – 3-е изд., перераб. – М.: Просвещение, 1981. – 192 с.

9.      Основи здоров’я: Підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів/О.В.Талгіна, І.Ю.Кузьміна. – Х.: Веста, 2008. – 160 с.: іл.

10.  Хімія харчування/Упоряд. О.Каретникова, Г.Мальченко. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2005. – 128 с. – (Б-ка «Шк. світу»).